Фінальний акорд Туру Змін. Якою буде Україна в майбутньому

Фінальний акорд Туру Змін. Якою буде Україна в майбутньому

Фінальний акорд Туру Змін сьогодні прозвучав в Києві дуже голосно. Близько 100 000 людей зібралися на Контрактовій площі у Києві, щоб почути голос справжніх змін.

За шість тижнів команда партії «Голос» побувала у 323-х населених пунктах і познайомилась з понад мільйоном людей. Разом із 500 волонтерами Святослав Вакарчук та його однопартійці проїхали понад 40 тисяч кілометрів — від Харкова до Івано-Франківська, від Сум до Херсона. Уперше в українській політиці передвиборчу агітацію робили саме волонтери, які поділяють програму та цінності партії.

На завершення Туру Змін Київ накрив справжній океан музики. Вакарчук заспівав разом із киянами їхні улюблені пісні та розповів, про яку Україну він мріє:

— Політичних гасел за 28 років було багато. Важливі не гасла, а справи. У нашої команди справ буде багато, і ви дуже швидко побачите, як ефективно, впевнено і самовіддано мої друзі по команді вміють працювати. Але успіх будь-якої справи, особливо великий успіх, приходить тільки тоді, коли є мрія, заради якої ми будемо працювати.

Коли мені було 19 років і я був молодим студентом, у мене була мрія — зробити українську музику успішною, якісною та популярною на весь світ. Ця мрія вела мене упродовж всіх 25 років моєї кар’єри і веде мене зараз. І десятки й сотні тисяч людей, які сьогодні стоять тут, — свідки цього. Я думаю, ці 25 років пройшли не дарма.

Але як громадянин України, як батько, як син я маю ще одну мрію, яку, я впевнений, розділяють всі люди, які прийшли сюди і які дивляться нас.

Уявіть собі красивий літній ранок. Ви прокинулись, відкрили вікно, там свіже незабруднене повітря, красивий парк. Ви вдихаєте це повітря, йдете на роботу, посміхаєтесь, вам назустріч ідуть усміхнені люди.

Ви не думаєте про те, як заплатити за комуналку, тому що знаєте: вашої зарплати вистачає на комфортне життя. Про таку країну я мрію.

Я мрію, щоб підприємець, який займається малим бізнесом, не переживав за те, як, коли, а головне — скільки податків йому платити. Він зможе це зробити одним натиском у смартфоні. А головне — він знає: ці податки справедливі, реальні, а кожна копійка з них піде на успіх держави.

Я уявляю собі молоду маму, яка нещодавно народила дитину. Вона не думає про те, в який дитячий садок віддати своє маля. Вона знає точно, що в її районі є кілька дитячих садків, тож вона може просто вибирати.

Я мрію про те, щоб у наших дітей в школах викладали вчителі, які знають, що таке виклики 21 століття. Щоб вони вчили дітей приймати ці виклики. Вміли знаходити в кожній дитині індивідуальний талант, а не змушували завчати інформацію і не культивували списування.


Я мрію, щоб українські університети були сильними, іноваційними та сучасними. Щоб в ці університети приїжджали молоді люди з інших країн навчатись. Щоб наші студенти їхали за кордон тільки для того, щоб набутись досвіду і повернутись в країну змінювати її. Наприклад, створювати ІТ-стартапи. І могли розвивати їх успішно в Україні.

Я мрію про те, щоб в Україні над державними установами поруч з українським національним прапором законно міг майоріти ще один синьо-жовтий прапор — Європейського Союзу.

Мрію, щоб Україна разом із Кримом і Донбасом була цілісною та безпечною, захищенною однією з найсильніших та найшанованіших армій, шла вперед. І разом зі своїми партнерами з НАТО захищала справжні цінності.

Я мрію, про те щоб українська національна ідея, наша мова, наша культура стали предметом гордості кожного українця — від Харкова до Ужгорода, від Одеси до Чернігова, від Сімферополя і до Києва.

Я мрію про те, щоб ми забули, що таке несправедливість. Щоб суд став синонімом слова «справедливість», а судді стали справжніми моральними авторитетами для нас, а не кримінальними авторитетами, як дехто, нажаль, є сьогодні.

Я мрію про те, щоб свобода, гідність, безпека і добробут стали нашими національними символами, щоб це стало способом життя, яким ми пишаємось. Щоб це стало українською національною ідеєю. І ми справді пишались тим, що всі ми створили ці умови.

Я вірю, що всі ми мріємо про це.

І нарешті я мрію про те, щоб наші діти подякували нам за те, що ми створили для них в цій країні гідне життя, яким могли б пишатись вони — наші діти, заради яких ми все це робимо.

І я мрію, щоб коли ми виходили в світ, ми, гордо піднімаючи голову, казали: «Я — з України». І всі з повагою і навіть заздрістю казали: «Вау! Ви з такої країни, якою може пишатись кожен. Круто, що ви так живете».

Я мрію про те, щоб моя, ваша, щоб наша мрія здійснилась. І я знаю, вірю, я впевнений, що це можливо.

Наша команда знає, як втілити цю мрію в життя. Наша команда молодих, але впевнених у собі професіоналів, які, — як ті волонтери зараз на Сході, що захищають нашу державу, — не побоялися змінити своє комфортне та успішне життя і йти змінювати українську політику.

Це виклик, тому що стара політика боїться нас, не пускає нас. Вона знає, що з нами старій політиці прийде кінець. Вона боїться нас. Але ми не боїмось її.

Ми добре розуміємо, що попереду буде складно. Ми розуміємо, що попереду буде багато викликів. Ми готові до них. Ми знаєм, що буде багато битв. Серед них будуть гучні перемоги і будуть моменти, коли нам доведеться сказати, що потрібно йти вперед — підніматись після того, як ти впав. Що потрібно, дивлячись на свою мрію, не боятись. І, як казав іван Франко, великий Українець: «Лупайте сю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас».

Партію «Голос» і команду «Голосу» не спинить ні жар, ні холод, ні стара політика.

Ми дякуємо вам за підтримку. Ми віримо в те, що ми можем разом змінити країну і разом втілити нашу мрію в життя. Дякую вам! Дякую Богу! І дякуємо за те, що в нас є така сильна і потужна команда, якою є всі українці, які стоять тут і які на нас дивляться, всі громадяни України.

Ми йдемо боротися за вас, для вас і заради наших дітей. Слава Україні!

Підписуйся на нашi

ще новини