08.11.2019

Хтось має це сказати вголос: нам потрібно тимчасово заморозити конфлікт. Всі інші варіанти деокупації неприйнятні

Про це заявив лідер фракції «Голосу» в парламенті Сергій Рахманін виступаючи під час програми «Право на владу». Текст промови:

Якщо говорити про майбутнє, а не про вчорашнє, можна довго маніпулювати термінами і жонглювати словами, але направду є тільки три варіанти можливої деокупації та реінтеграції Донбасу.

Перший шлях — воєнний, і він можливий за наявності чотирьох умов:

1) Політичної волі вищого керівництва — її нема.

2) Військової потуги, військової спроможності — якої, на превеликий жаль, теж немає. Ось одна цифра, яка багато що пояснює: країна, яка воює і має все ще величезний обороно-промисловий комплекс, спромоглася поставити Збройним силам кілька одиниць військової техніки за рік.

3) Такий шлях має підтримувати переважна більшість населення — будь-яке соціологічне дослідження покаже, що воєнний шлях сьогодні не підтримує ніхто.

4) Підтримка зовні — жоден з наших так званих західних партнерів такий варіант не підтримує. Більше того: сьогоднішні Німеччина, Сполучені Штати і Франція набагато більше роздратовані, набагато більше схильні підтримувати Росію, ніж це було навіть два-три роки тому.

Чи означає це, що воєнний шлях неможливий? Ні, в жодному разі.

Будь-яка країна, навіть маленька, завжди розглядає воєнну розв'язку як можливу, навіть якщо вона не говорить про це вголос. Тому що будь-яка держава, яка не здатна захищати свою територіальну цілісність та суверенітет зі зброєю в руках, не має права на існування. Тому воєнна розв'язка має право на існування. І ми маємо розглядати цей варіант, в тому числі — і щодо Криму, не тільки щодо окупованих територій Донбасу.

Але чи можливий воєнний варіант зараз? Ні. З тих причин, які я назвав.

Другий варіант — це так звані «Мінські угоди». Коли я багато років послідовно критикував Мінські угоди як непрацюючі, як зрадницькі, я отримував багато критики, але сьогодні, дякувати Богові, це майже тренд — багато людей підтримують це. Мінські угоди мертві. Їх не існує. Їх неможливо виконати.

І, коли розказують, що Мінські угоди прив'язані до санкцій, давайте дивитися правді у вічі. По-перше, не існує жодного юридичного документу, який прив'язує Мінські угоди до санкцій. По-друге, санкції знімуть в будь-якому разі. Якщо ми виконаємо Мінські угоди — їх знімуть, якщо не виконаємо — теж знімуть. Тільки в разі, коли ми їх виконаємо, ми отримаємо величезне навантаження на бюджет, повністю зруйновану територію, понівечену, покалічену, зі знищеною інфраструктурою, яку невідомо хто буде відбудовувати і за які кошти. Тому що всі ті, хто зараз нас схиляє до так званого мирного шляху і обіцяє гроші, не дадуть жодного шеляга, щойно це відбудеться.

Тому що Мінські угоди — це шлях до капітуляції. Я не вірю в те, що Путін при здоровому розумі, маючи козирі на руках, маючи фактичну підтримку Берліна, Вашингтона і Парижа, погодиться зараз забрати звідси війська.

Нам нав'язують сьогодні вибори на окупованих територіях… Ми дуже довго звикали до того, щоб дивитися правді в очі й називати речі своїми іменами. Нарешті назвали ці території окупованими. А зараз ми обговорюємо — вдумайтесь в нонсенс словосполучення! — вибори на окупованих територіях.

Чому вибори на цих територіях неможливі зараз? Тому що неможливо провести вибори там, де кордон не контролюється нами. А Мінські угоди написані таким чином, що — на превеликий жаль, як їх не читай, — політичний фактор передує безпековому. І ми можемо говорити, що це не так, але Париж, Берлін і, на жаль, Вашингтон читають їх так само, як і Москва. І це означає, що нас змусять проводити там вибори, коли ми не матимемо контролю над кордоном. А це означає, що цих виборів не буде.

Отже, цей варіант не є можливим. Він є нав'язаним, він є неприйнятним.

І є третій варіант, про який не говорять вголос. Він існує, він обговорюється час від часу. Його не озвучують або з сорому, або зі страху. Це — замороження війни. Що це означає з точки зору стратегії та з точки зору тактики? Це означає одну просту річ: ми називаємо речі своїми іменами. Ми зараз не маємо можливості розв'язати це питання воєнним шляхом — я пояснив чому. Ми зараз не маємо можливості розв'язати це питання дипломатичним шляхом — я пояснив чому. Ми можемо зупинитися — для того, щоб зібратися з думками.

І головне: щонайменше, що ми маємо забрати, — ми маємо повернути людей. Для того, щоб повернути людей, має бути державна програма для тих, хто готовий повернутися в Україну.