Те, що сьогодні відбувається в районі Золотого – ціна, яку ми платимо за наші поступки, це ціна за розведення, – Сергій Рахманін
Сьогоднішні бої біля Золотого на Луганщині, у яких загинув ще один український військовий, – чергове нагадування про те, якою є ціна поступок Росії. Саме тому Україна не має вести жодних переговорів про політичні питання з агресором, допоки не припиниться стрілянина на окупованих територіях і допоки продовжують гинути наші бійці. Саме тому план деокупації «Голосу» починається з головної умови – повного та всеохопного припинення вогню. Про це сьогодні з трибуни парламенту заявив голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін.
Пряма мова Сергія Рахманіна, голови фракції «Голосу» у Верховній Раді
– Я, як і переважна більшість з вас, нещодавно у цій залі, але бував у цьому приміщенні, у мене багато різних спогадів і відчуттів. Я прекрасно пам’ятаю, як змінюється уявлення про світ у начебто розумних, досвідчених людей, коли вони стикаються з реальністю. Люди тут живуть в уявленні про світ, яке формується середовищем, вказівками згори, власним досвідом. І коли відбувається дотик до реальності, світ змінюється в їхніх очах.
Я пам’ятаю самовпевненість партії влади під час Помаранчевої революції. Коли світ змінився, коли люди підійшли до стін Верховної Ради і в шибку залетів перший камінь. Я пам’ятаю самовпевненість партії влади у цій залі під час Революції гідності. І пам’ятаю переляк від дотику з реальністю, пам’ятаю перелякані очі депутатів від фракції більшості, коли вони – ті, хто мав сміливість, – ходили вулицями і дивилися на кров на київських вулицях.
Дотик до реальності – це те, що сьогодні відбувається в районі Золотого. Це ціна, яку ми платимо за наші поступки, це ціна за розведення. Це ціна за поступки для того, щоби відбувалася чергова зустріч у нормандському форматі. Скільки ще має загинути людей, щоб ми зрозуміли, що будь-яка поступка – це наша слабкість? Жодної поступки не має бути, допоки не припиниться стрілянина. Поки Росія не припинить стріляти. І поки ми будемо йти на поступки, смерті будуть продовжуватись.
Давайте робити висновки з тих уроків, які нам надала історія і наше життя. Давайте передбачати реальність, а не стикатись з нею, коли ми знову будемо бачити кров або коли черговий камінь залетить в ці вікна. Ми маємо дивитися в очі реальності, і реальність дуже жорстка. Ми на маємо права йти на подальші поступки Росії, бо це перший крок до політичної смерті.