06.12.2019

Безрезультатний Нормандський формат — не найгірший варіант для України, — Сергій Рахманін

Переговори в Парижі — небезпечні. Україна не має сильної позиції, тоді як інші сторони Нормандського формату поділяють бачення Росії, яка спробує нав’язати нам вибори на окупованих територіях або навіть токсичні газові пільги. В таких умовах відсутність будь-яких нових домовленостей стала б непоганим результатом перемовин.

Гідним результатом була б відмова від Мінських угод і замороження ситуації на Донбасі до тих пір, поки Україна не сформує свій план деокупації та реінтеграції Донбасу і Криму.

Про це в ефірі «Права на владу» 5 грудня розповів Сергій Рахманін, голова фракції «Голосу» у Верховній Раді:

Не маємо права гаяти час на неефективні перемовини

— Я би давав 70% на те, що там не відбудеться нічого надзвичайного. Якщо сторони домовляться домовлятися далі — це буде не найгірший варіант.

Будь-який шлях до деокупації та реінтеграції Донбасу — політичний, політико-дипломатичний чи військово-політичний — це дуже довгий шлях. Мрія про те, що це відбудеться наступного року, — це не реалістична історія. Якщо хочеться швидше — теба було працювати над власним реалістичним планом.

Проблема Мінських домовленостей полягала в тому, що ніхто ніколи не збирався їх виконувати, — і ми ходили по колу. І таким чином втратили 5 років. Але зараз ми не маємо права і далі гаяти час. Тому позиція «Голосу» — Мінські угоди треба ховати. Окей, можемо називати це апгрейдом чи оновленням.

Сьогодні війна невиправдана

— Щодо наших територій і наших людей — ніхто не каже про те, що ми маємо перестати за них воювати. Але я наведу досить жорстку аналогію з Донецьким аеропортом.

Захист ДАПу в останній момент мав логіку лише за двох обставин: якби це використовувалось або як плацдарм для наступу на Донецьк, або як точка для відвернення уваги ворога, щоб нанести удар в іншому місці. Тоді не було жодної з цих обставин. Це була просто точка, де вбили людей для того, щоб зробити їх героями. Якщо ми ведемо війну заради таких речей — війна не потрібна.

Війна є виправданою тоді, коли зрозуміла кінцева мета, коли жертви, на які йде держава і йдуть люди заради цієї держави, коли ця ціна є осмисленою, а ціль — досяжною. Ніхто не забороняє Україні воювати за свою територіальну цілісність і суверенітет тоді, коли на це є потуга, можливість, політична воля і підтримка суспільства. На жаль, на сьогоднішній момент жодного з цих чиннків нема.

Ми маємо зупинитися і — так само, як свого часу робив Маннергейм чи Аденауер, Південна Корея стосовно Північної, — зосередитися на своїх власних проблемах. Не відгородившись, а відсторонившись від проблеми — для того, щоб повернутися до її розв'язання. Сьогодні це — єдино можливий шлях.

Два економічні інструменти для повернення людей і територій

— До розробки «формули України» можна рухатись в різний спосіб та з різною швидкістю, залучати різні політичні сили і застосовувати різні розрахунки.

Перше, з чого б ми починали, — прорахувати, яку критично необхідну кількість грошей треба винайти в українському бюджеті, щоби забезпечити гідним життям тих людей, які готові переїхати з окупованих територій на звільнені. А друге — прорахувати економічний ефект від того, що додасться українському ВВП від того, коли ці люди опиняться тут.

І, повірте мені, ці суми — навіть у прагматичному, цинічному вимірі — виправдають цей крок. І це точно буде набагато менше, ніж виплати з державного бюджету на територію, яку, на превеликий жаль, ми у найближчий час контролювати не зможемо.