12.11.2019

Навіщо селфі з Путіним? — Вакарчук про Нормандський формат, санкції та закінчення війни

Напередодні можливих перемовин у Нормандському форматі українська влада має усвідомити, що українська позиція має бути вигідною для України. Парламент готовий допомогти з підготовкою, щоб Україна не потрапила в пастку Мінських угод.

Детальніше про передумови, тонкощі та наслідки виконання Мінських угод — пряма мова голови партії «Голос» Святослава Вакарчука в ефірі «Свободи слова» на ICTV 11 листопада.

Навіщо селфі з Путіним?

— Дуже важливо не послаблювати політичними переговорами свої позиції. Сьогодні політична кон'юнктура не на стороні України. Франція, дуже непроста внутіршня ситуація в Німеччині, Америка, яка загрузла у своїх внутрішніх проблемах перед виборами, і всі ті, хто насправді переймався нашими питаннями ще 3—4 роки тому, сьогодні дивляться, як би швидше закрити будь-якою ціною українські питання.

Але будь-якою ціною для нас неприйнятно. Нам потрібна вигідна ціна для України. Якщо сьогодні немає прямого рішення, то навіщо спішити? Навіщо хотіти селфі з Путіним, якщо ми повинні підготуватися?

Я абсолютно впевнений, що європейці сприймуть нашу сильну і виважену позицію, якщо вона буде аргументована нашими економічними успіхами, збільшенням потуги української армії. На все це потрібен час.

Міністр закордонних справ казав, що Мінські домовленості у свій час були єдиним виходом. Виходом під дулом пістолета, але — так, я згоден. І в нас було чотири роки, щоб використати цей час і наростити економічні та військові м'язи. Ми, на жаль, не використали цей час. Але це не означає, що ми маємо і далі втрачати час, щоб через чотири роки не знати, що робити. Тому нам всім треба братись до роботи.

Дуже дивно при цьому, що сьогоднішні президент і уряд, активно критикуючи зроблене попередниками, виконують Мінські домовленості часів Порошенка. У вас мандат від всієї країни, вас вибрали 73% тих, хто прийшов проголосувати, ви маєте право вийти й сказати: ми зробим інакше! Хто вам заважає?

Сьогодні Мінські угоди — це пастка

— Ми не пропонуємо просто взяти і сказати сьогодні, що Мінських угод не існує. Ми пропонуємо, щоб влада взяла на себе відповідальність, визнала і сказала всім, в тому числі нашим міжнародним партнерам: те, куди ви нас затягуєте, — це пастка, ми туди не підем. Українська держава не піде на ці умови, бо тоді втратить сенс саме існування держави.

Я хочу щоб всі зрозуміли: ми просто називаємо речі своїми іменами. І ми дуже не хочемо, щоб просто заради зустрічі у Нормандському форматі, яка принесе гарне групове фото і більше нічого, ми не стали заручниками обставин, з яких ми потім не зможемо вийти.

Ми кажемо, що маємо разом: державою, парламентом, де вже створена Тимчасова спеціальна комісія, командою президента, — разом створити дієвий план, який би влаштовував всіх українців і був в інтересах України.

Ми маємо нарешті робити ту програму і реалізовувати той план, про який так багато говорили президент і монокоаліція, яку ми насправді підтримуєм: нам потрібно будувати економіку, нам потрібно деолігархізувати країну, нам потрібні чесні суди, нам потрібно змінювати і зміцнювати державу всередині.

Мені дуже подобається аналогія з альпінізму. Уявімо собі, що вершина, на яку ми хочемо піднятись, — це, власне, поверення всіх українських територій. Ми ж всі мрієм про те, щоб повернути і Донбас, і Крим. Я думаю, жоден притомний політик в цій державі, який любить країну, не дозволить собі віддавати якісь території, — це наша земля. Але уявімо, що ми сьогодні не можемо піднятись занадто високо, ми ще не готові. Ми стаємо на базовий табір, ми акліматизуємось, ми збираємось з силами — і все одно рано чи пізно піднімаємось. Власне, це ми і пропонуємо.

Приклад Німеччини

— Таким шляхом пішла свого часу Німеччина і перемогла. Були дуже складні дискусії на початку 1950-х років, що робити Німеччині. Сталін тоді пропонував: давайте ви будете нейтральними, об'єднаєтесь, головне — щоб ви не були частиною західного світу.

Тодішній канцлер Німеччини Конрад Аденауер сказав: ми спочатку відбудуємо сильну країну, яку ми сьогодні контролюємо, з нашими гарантіями, з нашими можливостями, а тоді — рано чи пізно — ми об'єднаємось.

І він був правий. І я вважаю, що це приклад для України, який ми маємо використати. Але для цього потрібно, щоб всі ми були єдині.

Про міжнародні угоди і санкції проти Росії

— Ми розуміємо, що міжнародні угоди — це важливо. Але, по-перше, «Мінськ» не є повноцінною міжнародною угодою. До того ж, Женевська конвенція передбачає, що угоди, підписані під тиском, насправді такими не є.

А по-друге, ви уявляєте виконання цих «угод»? Це створення власноруч невигідної для себе ситуації, коли санкції з агресора точно знімуть у зв'язку з тим, що ми виконали нав’язані нам умови. Щойно Україна їх виконає — санкції з Росії знімуть!

Деякі політики маніпулюють цим і кажуть: от ви не виконаєте «Мінськ» — і санкції знімуть. А насправді навпаки — всі хочуть, щоб ми їх виконали, а Росія нарешті потре руки і скаже: ось вам Донбас, економічно — це ваші проблеми, політично ми вам не дамо нічого зробити, з нас санкції знімуть, про Крим — забудьте. А Україна залишиться сам на сам біля геополітичного розбитого корита.

Ми не маємо права на це піти. Давайте не маніпулювати такими речами і не підмінювати поняття.

Якомога швидше відчути себе справжніми українцями — Ми вважаємо, що сьогодні Україна знаходиться в тому стані, в якому може тримати лінію оборони і повинна й зобов'язана прийняти всі закони, які б гарантували можливість якомога швидшої інтеграції людей з того боку лінії розведення і тих, хто вже переїхав в українське суспільство. Йдеться про надання цим людям спеціальних умов і можливостей, щоб вони якомога швидше змогли відчути себе справжніми українцями.

Про варіанти закінчення війни з Росією

— До запитання, навіщо заморожувати війну, якщо Росія може продовжити обстріли, я можу додати протилежне: якщо ми сьогодні виконуєм Мінські угоди, а нас все одно обстрілюють, то навіщо їх виконувати?..

Я хотів би, щоб ми з вами дуже чесно і відверто, подивившись один одному в очі, сказали, що насправді відбувається і назвали це простими словами. Існує тільки три варіанти для України в сьогоднішній ситуації.

Варіант перший — почати військову операцію, дійти до кордону і переможно виграти цю війну. Мало хто вірить, що це взагалі можливо. І цей варіант сьогодні — підкреслюю, на даний момент — є неможливим. Хоча українська армія, військові й Генштаб повинні бути готові до нього, тому що завжди будь-яка армія розглядає всі варіанти.

Другий варіант нав'язується, насправді, Росією. І це той варіант, який сьогодні чомусь використовує українська влада. Він виглядає приблизно так: в Мінських угодах, які ви, шановні українці, маєте виконати, записано, що ви маєте забрати назад Донбас в тому стані, який зараз є, ми заставимо вас провести там неконтрольовано вибори і фактично впустити всю цю територію, яку ви 5 років не контролювали ні економічно, ні політично, ні юридично, в Україну. В сьогоднішній економічній і політичній ситуації це може призвести не просто до непередбачуваних наслідків, а до буквальної втрати незалежності і суверенітету держави. І всі, хто добре розбирається в цьому питанні, розуміють це.

І, нарешті, є третій шлях: давайте ми не будемо йти за нав'язаними Росією умовами, перестанемо поспішати і, тим більше, включати турборежим в дипломатії, в якій кожен день є дуже важливим, — і будемо посилювати українську армію, українську економіку, будемо кожен день нарощувати м'язи і будемо готуватися так чи інакше, дипломатичним чи іншим шляхом повернути всі відібрані у нас території. Я підкреслюю: і Донбас, і Крим. Бо в тому варіанті, який нам нав'язують в «Мінську», про Крим мова не йде взагалі.

Є тільки ці три варіанти, четвертого нема. Перший варіант сьогодні є нереалістичним, давайте дивитися правді в очі, хоча багато хто в Україні його підтримує. Другий варіант призведе до поступової втрати Україною суверенітету і незалежності. Третій варіант — болючий, не для всіх прийнятний, але, по-перше, він є найбільш реалістичним, по-друге, саме цей варіант сьогодні Україна може собі дозволити, і, по-третє, саме цей варіант сьогодні підтримує найбільша кількість людей в Україні.

Про суттєве збільшення бюджету на армію

— Я впевнений, що всій українській Верховній Раді і всій Україні важлива сильна українська армія. І особисто я, і вся наша фракція завжди відстоює будь-яку пропозицію, яка, з одного боку, підсилює українську армію, а з другого — не послаблює українську державу.

Ми за те, щоб кардинально реформувати українську армію і привести її до стандартів НАТО. Робити це треба розумно, поступово, бо будь-які реформи, на жаль, в турборежимі не робляться. Але прагнути — потрібно, і я підтримую цю ідею.