21.11.2019

Разом ми можемо перевернути гори, — виступ Святослава Вакарчука на Майдані

Свобода і гідність — це ті речі, якими українці ніколи не торгуватимуть і які українці ніколи не здадуть. Але гідність і свобода, незалежність і наше світле майбутнє не даються просто так. Тоді, після Майдану, наші випробовування тільки починались. Щоб наша омріяна перемога — і над зовнішнім ворогом, і над внутрішнім — стала реальністю, нам потрібні кілька дуже важливих речей: розум, єдність і завзяття.

Пряма мова Святослава Вакарчука

Доброго вечора, дорогі брати і сестри! Слава Україні!

Я вийшов на цю сцену, і у мене такі теплі відчуття. Я пам'ятаю, 6 років тому тут, на Майдані, коло цієї стели, ми говорили про те, що таке Європа. І тоді була дуже непевна ситуація, як ви пам'ятаєте. Ще до кінця не було відомо, що колишній президент розверне країну в інший бік, але ми вже відчували щось в повітрі — і ми стояли тут.

Я пам'ятаю, як, звертаючись до студентів, до старших людей, до всіх, хто прийшов, я сказав: «Чи всі ми добре розуміємо, до для нас таке Європа? Чи це прапори Євросоюзу і тільки угода про асоціацію чи це щось більше?» І у мене було таке відчуття, що не сто відсотків людей до кінця розуміли, про що я говорю.

Але пройшов Майдан — і всі змінились. Тому що тепер в жодної людини не виникає запитання, що ж таке для нас Європа.

Це в першу чергу, свобода і в другу — гідність. За це ми стояли тут на Майдані. За це, на жаль, вмирали наші герої — Небесна сотня. І за це сьогодні віддають найдорожче, що в них є, наші добровольці і наші воїни на Сході.

Свобода і гідність — це ті речі, якими українці ніколи не торгуватимуть і які українці ніколи не здадуть.

Я пам'ятаю кожну мить Майдану: він починався як мирний і десь романтичний. Тут було холодно, зимно, як кажуть у нас у Львові, і здавалося, що зараз це не переросте ні в яку велику біду або трагедію. Але в душі щось щемило таки. І відчуття, що насправді не буде так просто, було.

І далі, я пам'ятаю, після побиття студентів, коли ми вийшли сюди в неділю, мільйон людей, на цей Майдан. І блаженніший Любомир, царство йому небесне, говорив свої мудрі слова.

Я пам'ятаю, в ніч на 11 грудня тут по Інститутській стояли наші добровольці з тими дерев'яними щитами і захищали Майдан від розгону. І як ми вночі всі разом з вами приїхали сюди захищати його — і з 500-600 людей, які були тут увечері, нас стало 10, а можливо, і 15 тисяч.

Я добре пам'ятаю, як зранку отут на Майдані прямо біля сцени навпроти вже на світанку я зустрів свого колишнього колегу по групі Павла Гудімова, з яким ми починали нашу велику музичну дорогу. І ми прямо там домовилися з ним зробити спільний концерт. Який я теж пам'ятаю тут, і пам'ятаю ці вогники і ці сотні тисяч людей.

А потім я пам'ятаю, як в Михайлівському відспівували нашого побратима з Білорусі Жизневського… Я пам'ятаю, скільки нас з вами було людей. Я пам'ятаю ці перші смерті на Майдані… Я зараз говорю і аж ком стоїть в горлі… Я пам'ятаю цей будинок, коли він горів. І таке відчуття було — аж жили на горлі вздувалися, і ти думав: або ми — або нас.

Але я добре знав — десь в душі, в серці відчував, — що ми переможемо. Тому що правда за нами, тому що свобода за нами і тому що гідність за нами.

Тоді, після Майдану, як ми бачим зараз, наші випробовування тільки починались. І сьогодні ми з вами розуміємо, що гідність і свобода, незалежність і наше світле майбутнє не даються просто так. Ми добре це з вами усвідомлюємо, кожен з нас.

Багато хто втратив на цій війні і на Майдані найближчих. Багато хто втратив своїх друзів. Особисто я знав людей, яких немає більше з нами, — вони віддали своє життя на Сході. І за кожне таке життя наші вороги будуть відповідати!

Я впевнений, що наше завзяття, наша сила і наша єдність буде запорукою нашої перемоги. Мир в Україні настане, але тільки на наших умовах!

І я думаю, що сьогодні, щоб ця омріяна перемога стала реальністю, нам потрібно декілька дуже важливих речей.

Перша річ, яка нам потрібна, — це розум, який дозволить нам робити правильні висновки, який дозволить нам не хибити в складних ситуаціях, який дозволить нам тримати в фокусі нашу головну мету — перемогу.

І річ друга, яка нам дуже з вами сьогодні потрібна, — це єдність. Тому що дуже просто, особливо в сучасних політичних обставинах, втратити цю єдність. Я як людина, яка останнім часом стикається з політикою і з нею на «ти», знаю, як складно тримати цю єдність серед людей, які мають одну велику мету, але так чи інакше можуть по-різному на неї дивитися. Не дамо нікому роз'єднати нас. В нас одна спільна мета, яка щойно була вами так сміливо озвучена: це — наша перемога.

І, нарешті, третя річ, яка нам з вами дуже сьогодні знадобиться, — це завзяття, терпіння. Це — не зупинятись перед труднощами. А труднощів буде багато.

Ми з вами ще будемо бачити серйозні випробовування. Але, якщо ми будемо розумні, якщо ми будемо єдині і якщо ми будемо завзяті, ми обов'язково переможемо.

Не слухайте тих, хто каже, що Україна завжди була приречена на якісь негаразди чи ніколи не досягала своєї мети. По-перше, ніколи не треба думати минулим. По-друге, і в минулому у нас були ті славні сторінки історії, які нас мають надихати. А найголовніше — ми маємо знати, що наша доля — в наших руках. Бог дав нам справжню незалежність, можливість вирішувати нашу долю.

Тож давайте візьмемо долю нашої країни, наших сімей, наших людей в свої руки і разом поведемо всіх до перемоги і до процвітання нашої рідної держави. Я вірю в те, що разом ми можемо перевернути гори. Я вірю і я знаю, що я стою на цій сцені, тому що я відчуваю свою персональну відповідальність за цю майбутню перемогу.

Я дякую всім, що ви прийшли сюди сьогодні. Я низько схиляюсь перед всіма, хто своїм жертовним підходом, своїми життями фактично зробив так, щоб ми сьогодні у своїй рідній державі стоїмо тут.

Але — попереду дуже серйозне випробовування, в тому числі й найближчими тижнями. Давайте зробим так, щоб всі — і в Україні, і поза її межами — знали: ми не здамо наші національні інтереси! Ми не перейдемо наші червоні лінії! Ми нікому не дамо торгувати ні нашими територіями, ні нашою свободою, ні нашою гідністю! Ми переможемо! Слава Україні!