28.11.2019

Розмовляти з Путіним сьогодні немає сенсу, — Інна Совсун

Про те, чи має Україна сьогодні вести перемовини з ватажками терористів та Путіним, про запізнілу зміну позиції української влади щодо Нормандського формату та про ціну дешевого газу — депутатка фракції «Голосу» у Верховній Раді Інна Совсун в ефірі «Прямого каналу» 27 листопада.

Говорити треба з Путіним, не з маріонетками, але не сьогодні

—Я місяці два тому ходила з сином в театр на дитячу виставу. І у виставі мама головного героя, хлопчика, щоразу, коли сварила його за розкидані іграшки чи ще щось, питала: хто це зробив? І хлопчик відповідав: містер Ніхто. От мені здається, зараз так поводиться Путін.

Хто розпочав війну? Містер Ніхто. Якісь там ватажки, ще хтось. Але насправді у містера Ніхто є конкретне ім'я. Саме ця людина «розкидала іграшки», «не виконала домашнє завдання» і так далі. І цю людину звати Владімір Путін. І це, власне, та людина, з якою треба говорити.

Говорити з маріонетками — абсолютно позбавлено сенсу. Очевидно, що говорити треба з тими, хто безпосередньо приймає рішення.

І ми бачимо, що останні півроку, весь період роботи президента, він носився з нав'язливою ідеєю, що нам треба зустрітися й поговорити з Путіним. Мені здається, було переконання, щире чи показове, що вдасться в чомусь переконати Путіна.

Зараз вже ми бачимо деяку зміну тональності, чуємо заяви, що невідомо, чи вийде щось з Нормандського формату, чи досягнемо якихось результатів. Я рада чути, що це зрештою прозвучало, але давайте чесно казати: це було зрозуміло ще три-чотири місяці тому — що їхати розмовляти з Путіним немає сенсу.

Партія «Голос» ще місяць тому зробила заяву, що найкраще, найстабільніше, що можна зробити зараз, — це заморозити конфлікт: зупинити активну боротьбу, відновити території в Україні, нарощувати економіку та зафіксувати якийсь статус-кво — і вже з сильнішої позиції виходити на подальші перемовини.

І, до речі, таку позицію підтримує значна частина населення України. За опитуваннями «Рейтингу», 34% населення України вважають, що на сьогодні найкраще, що ми можемо зробити, — це заморозити конфлікт. Що у нас немає позиції, сильної позиції, щоб переконати Путіна.

Чим сьогодні ми можемо переконати Путіна? Тільки здати позиції, а це — неприйнятно

—Чим ми сьогодні можемо переконувати Путіна? Які аргументи ми можемо використовувати? Вочевидь, на сьогодні ми можемо тільки здати якісь свої позиції. І це — абсолютно неприйнятно.

Ми — не єдина країна, яка зіткнулася з такою ситуацією. Аденауер в середині 20 століття так само був у ситуації, коли він міг об'єднати Німеччину, але поступитися її суверенітетом на вимогу Сталіна. Він тоді на це не пішов. Ми отримали розділену Німеччину на півстоліття. Але сьогодні, через 30 років після падіння Берлінського муру, ми бачимо іншу ситуацію: ми бачимо, що країна, яка дотрималась своїх принципів, яка не здала свій суверентітет, змогла досягнути зростання і покращення для всіх громадян своєї країни.

Мені здається, це той шлях, яким треба йти. Не сподіватися на якісь ефемерні перемовини, а працювати тут і зараз.

За будь-які знижки від Росії ми в результаті платимо життями наших людей

— Для Росії газ — це не корисна копалина, це зброя у гібридній війні, яку вона веде з Україною та зі світом загалом. Тому, коли в коментування перемовин про газ втручається прессекретар президента Росії, а не представники «Газпрому», які насправді продають його, це достеменно є свідченням того, що це не є процес комерційних домовленостей. Це — процес політичного тиску, тим паче — напередодні зустрічі в Нормандському форматі.

Я розумію, що дуже легко і спокусливо сказати людям: ми зараз купимо газ дешевше — і ви будете менше платити за газ. По-перше, не факт. По-друге, ми уже таке проходили. І за Масандрівськими угодами 1993 року, і за Харківськими 2010-го, якими так, між іншим, закріпили розміщення російського флоту в Криму. Потім цей флот у 2014 році дуже знадобився, щоб висадити «зелених чоловічків».

Тому треба розуміти, що будь-які знижки від Росії — це сир в мишоловці. Це дуже оманливо, це те, за що ми в результаті платимо життями наших людей. І тому на такі перемовини йти не можна.

Чи треба домовлятися по транзиту? Безперечно треба, ми повинні цією можливістю скористатися. Але нам потрібно виходити на перемовини спільно з Європейською комісією, спільно з європейцями — для того, щоб ми грали за європейськими правилами в цих перемовинах.